Музичні бібліотеки |
(від грец. bibliotnxn – книгосховище) – колекції нот. література (записки і книги), призначена для товариств. або особистого використання. Б. м. зберігають також колекції рукописних муз. матеріалів, конц. програми, музичний іконопис, мають дискотеки та фонотеки, архіви мікрофільмів і фотограм (фотокопій), займаються бібліографією та інформ. роботи, ведуть спеціальні каталоги та картотеки, розробляють методику роботи нотної бібліотеки. Точна дата виникнення Б. м. невідома. Передбачається, що в бібліотеках держав стародавніх цивілізацій (Ассирії, Вавилона, Єгипту, Іудеї) вже почали збирати муз. рукописи. Відомо, що в найбільшій б-ці стародавнього світу – Олександрійській – були музичні матеріали. В середу. століття монастирі, церкви, церкви. співочі школи зберігали нотні рукописи та муз.-теор. трактати. Заснований у 13-14 ст. чоботи в Парижі, Оксфорді, Кембриджі, Празі, Болоньї, в їхніх бібліотеках збиралася музична література.
Зростання світської музичної культури в епоху Відродження, винахід нотного друкарства сприяли поширенню колекціонування нотних книг і нотних видань. Зібрали їх любителі книги та музики пл. меценати. Серед приватних муз. До того часу найбагатші Б. м. відомі Фуггерів в Аугсбурзі, герцогів Медічі у Флоренції (так звана бібліотека Медічі – Лауренціана) та ін. У 16 ст, під час Реформації, Б. м. створювалися при протестантських школах, особливо в нім. князівств. У 16-17 ст. існували палацові бібліотеки, які мали великі колекції муз. літрів. Пізніше на їх базі організувалися державні організації. бібліотеки (наприклад, Національна бібліотека в Парижі). Великі особисті Б. м. володів у 18 ст. вчені-музикознавці: С. Броссар, Дж. Б. Мартіні (Padre Martini), І. Форкель, Дж. Хокінс, Ч. Берні та ін. Бібліотека Броссара була одним із найцінніших розділів музики. відділ Національних бібліотек у Парижі, Гокінса та Берні – муз. Відділ Британського музею в Лондоні, муз. лексикограф Є. Л. Гербер – муз. відділ Австрійських національних бібліотек у Відні та ін. Одну з перших публічних бібліотек в Європі було організовано в 1894 році видавництвом Peters у Лейпцигу. До кінця 19 століття пл. Європейські музичні об-ва, академії, консерваторії мали свої. Б. м. Серед відомих зарубіжних Б. м.: бібліотека Академії Санта Чечілія в Римі, гор. бібліотека в Болоньї (засн. 1798), Товариство друзів музики у Відні (засн. 1819), муз. відділу Національної б-ки в Парижі, муз. Відділи Британського музею в Лондоні, держ. бібліотеки в Берліні (засн. З. Деном), бібліотеки Конгресу у Вашингтоні, Австрійський нац. б-ки у Відні. Найбільшою приватною колекцією є бібліотека А. Корто в Лозанні.
У 1951 р. Міжнародна асоціація музики ім. до н. е. До його завдань входять: скликання міжнародних конгресів, постановка питань, пов'язаних з науковим розвитком каталогізації та нотної бібліографії, спецвидання. журналу (“Fontes Artis Musicae”), зведення т. зв. «Міжнародний репертуар музичних джерел» («Répertoire International des Sources Musicales (RISM), «Міжнародний репертуар літератури про музику» («Répertoire Internationale de Littérature Musical» (RILM)) та ін.
Музичні бібліотеки Росії.
Найдавніша російська музика. бібліотека — сховище нотних рукописних книг хору «государевих співаючих дяків» у Москві (кінець 15 ст). Він містив ор. перші російські композитори духовної музики. При Петрі I «государеві співачі дяки» були переведені в Петербург. З воцарінням Петра II в 1727 р. Москва знову стала резиденцією хору; разом із хором перевозили нотні зошити. Після смерті Петра II в 1730 році склад хору був скорочений, а частина книг була передана в Збройову палату і згодом потрапила в іншу Москву. зберігання. Згодом капелу знову перевели до Петербурга. З реорганізацією хору в Придворну співочу капелу в 1763 році всі нотні книги, що залишилися, увійшли до бібліотеки хору. У монастирях (бібліотеки Соловецького монастиря та ін.) були також колекції давньоруських співочих рукописів у крючковій і рядковій нотації. духовні навчальні заклади (Петербурзька, Московська, Казанська духовні академії). Цінний зб. церковні рукописи. бібліотека Москви мала спів. синодальна школа. На початку. 1901 р. нараховувала 1200 назв. церковно-музичні книги, які дали багатий матеріал для вивчення історії церкви. співу в Росії (нині знаходиться в Державному історичному музеї, Москва). Засоби. музичну літературу (вок. та інстр.) збирали в імп. Бібліотеці Ермітажу і, зокрема, в Музичній бібліотеці імп. кювети ціна в Санкт-Петербург | На 18 – 1 пов. Нотні бібліотеки 19 ст існували при великих кріпаках і вок.-інстр. каплиці (Шереметевів, Строганових, К. А. Розумовського та ін.). Від заснування в 1859 р. РМО Б. м. створюються при нек-рих місцевих відділеннях РМО, а потім у Петербурзі. і Москва. консерваторії. Одна з найпоширеніших Б. м. була б-ка присл. оркестр у Петербурзі (засн. 1882), налічував до 1917 бл. 12 примірників нот, книг та іконопису. матеріалів. Наукова Б. м. був організований Музично-теоретичним бібліотечним суспільством (засноване в 000 р. в Москві); у 1908 р. вона включала св. 1913 примірників книг і нот. У 11 році це ж товариство відкрило перший в Росії музичний театр. читальня ім. Н. Г. Рубінштейн. Накопичення і розширення книжкових і музичних фондів Б. м., що існували під час розклад. про-вах, відбувалося в обмеж. розмірах, переважно за рахунок приватних пожертв.
У сов час Б. м. поповнюються і збагачуються за рахунок вивільнених державою коштів. Музи. відділи базуються у великих бібліотеках союзних і автономних республік. Створено систему методичного керівництва Б. м., запроваджено централізацію бібліотечної обробки нот. матеріалів.
Найбільші музичні бібліотеки в СРСР.
1) Центральна музична бібліотека Ленінградського театру опери та балету імені С. М. Кірова. Одне з найбагатших музичних сховищ у світі. Виникла в 1-й пол. 18 століття Як бібліотека Придворної палати, вона була призначена для обслуговування потреб оперного репертуару Палати (спочатку називалася Нотним офісом, пізніше Музична бібліотека Імператорської палати). У фондах бібліотеки є оперні постановки. перші іноземні композитори, які служили при імп. двору, твори рос. музикантів, репертуар колишніх імп. т-рів, що відображають історію розвитку муз. т-ра в Росії. Після Великої Жовтневої революції бібліотека була передана в управління акад. Т-рів, а з 1934 увійшов до складу Т-ра опери і балету ім.С.М.Кірова. Надалі його фонди поповнювалися музичною бібліотекою Народного дому. За 1971 р. кількість музичних імен. у бібліотеці перевищила 27, а всього налічується понад 000 примірників партитур, клавірів, орк. вечірки та інші музичні матеріали. Б-ка має рідкісний зб. нотні рукописи, муз. Російські автографи. та зарубіжних композиторів. B. pl. Керував роками Асаф’єв Б.В.
2) Бібліотека Ленінградської академічної капели імені М. І. Глінки. Виник у 18 ст. у зв’язку з організацією капели придворних хористів (у 1763-1917 рр. – Придворна капела). Призначення бібліотеки та характер нотних матеріалів, що зберігалися в ній, визначалися діяльністю хору, який брав участь як у дворі. церковних службах, а також у виставах двору. оперного т-ра. У бібліотеці були зосереджені духовні твори у виконанні капели, а з 1816 р. і рукописні копії всіх духовних творів. Російські композитори (публікуються тільки з дозволу керівника капели), клавіри і хор. голоси мн. опер, а також копії партитур і хор. голоси ораторій і кантат, які виконує капела в філармонійних концертах. про-ва і у власн. конц. зал. У 1904-23 бібліотеку очолював знавець церк. музика А. В. Преображенського. За радянських часів бібліотека поповнилася всіма писемними сов. композиторів хору. прод., як а капела, так і ораторія-кантата. Рідкісні рукописи та видання, що зберігалися в його фондах, у 1933 р. були передані для наукових досліджень. роботи в новоорганізованих муз. закладів (НДІ техніки, музики і кінематографії, музичний відділ Державної публічної бібліотеки ім. М. Є. Салтикова-Щедріна, частково в бібліотеці Ленінградської філармонії та ін.). Станом на 1971 рік загальний фонд бібліотеки становив 15 примірників, з них 085 партитур і клавірів, 11 назв. хор. голосів (від 139 до 2060 прим. у кожній назві), 50 прим. книг і журналів з муз.
3) Бібліотека Ленінградської консерваторії імені Н. А. Римського-Корсакова. Створений 1862 р., одночасно з відкриттям СПб. консерваторії, на базі бібліотеки Сімф. товариства (засноване 1859). Його фонди спочатку складалися з подарованих особистих бібліотек великих муз. діячів, пов'язаних з РМС (зібрання книг і записок А. Г. Рубінштейна, Ст В. Кологривова, Мих. Ю. Віельгорського та ін.). У 1870 р. М. П. Азанчевський передав бібліотеці свою найціннішу колекцію музичних книг (понад 3000 томів) і нотну збірку. автографи, 1872 р. А. І. Рубець – особиста бібліотека з рукописами А. С. Даргомижського. У 1896 році колекція була передана бібліотеці ім. книги і записки Н.Я. Афанасьєва, включаючи всі його опубліковані твори та музику. рукописи. У сов.час фонди б-ки значно розширилися. У 1937 р. створено рукописний відділ, який налічував св. 6000 од.збер., гл. обр. Російські автографи. композитори. У 1971 р. було бл. 112 друкованих нот і св. 000 книг і нот. журнали.
4) Бібліотека Ленінградської філармонії. Виник у 1882 році при Придворній оркестрі (так звана Придворна музична капела, що об'єднувала духовний і симфонічний оркестри). Спочатку складався з літрів для спирту. оркестр. Надалі симфонія поповнилася, а також камерна, вокальна і фортепіанна. літровий рій. У дореволюційний час обслуговував виключно Придворний оркестр. З її реорганізацією в жовтні 1917 у Держ. симп. оркестр був переданий йому і бібліотека, яка в 1921 перейшла до відання Ленінграда. філармонії. До музичного фонду бібліотеки входили також бібліотеки приватних колекцій та муз. об-в (раніше оркестр А. Д. Шереметєва, Павловський вокзал, Петербурзьке хорове товариство Singakademie, частково бібліотека А. І. Сілоті та ін.). У 1932 р. частина рукописних матеріалів і книг була передана муз. відділ Держ.Ермітажу, 1938 – рукописний відділ Держ. публічна бібліотека ім. М. Є. Салтикова-Щедріна. Основну частину фонду бібліотеки складають нотні видання, серед яких: орк. літератури (збірки партитур і оркестрових голосів), що є осн. база конц. діяльність філармонії, а також клавірні та камерні інструменти. освітлений. Збірка оперної партитури включає старі видання опер зарубіжних композиторів. У 1971 р. загальний фонд музичної та книжково-журнальної літератури становив бл. 140 примірників. Крім того, бібліотека має колекцію іконографічних матеріалів (близько 000 примірників), афіш і програм усіх концертів філармонії, велику колекцію газ. вирізки (бл. 15 прим.). З 000 р. бібліотека проводить довідково-бібліографічні дослідження. працювати.
5) Наукова музична бібліотека імені С. І. Танєєва Московської консерваторії імені П. І. Чайковського. Організований 1866 на основі особистого зібрання нот і книг з музики Н. Г. Рубінштейна, переданого муз. Московські класи. відділів РМС (відкритий 1860). У 1869 році бібліотека отримала велике зібрання нот і книг по музиці В. Ф. Одоєвського, в 1872 році бібліотечні фонди Московських відділів РМО (в тому числі рукописна спадщина А. Н. Верстовського), в 1888 році бібліотека придбала нотну колекцію. . А. Я. Скарятина, до якого увійшли копії муз. ор. композиторів 16-18 ст., потім – бібліотека С. І. Танєєва. Б-ка також систематично поповнювалася пед. музичний літ-рій і книги, передані їй видавництвом П. І. Юргенсона. Брак коштів надзвичайно уповільнив ріст коштів. У совах Тим часом діяльність бібліотеки значно розширилася. У 1924 році до неї приєдналася велика бібліотека Російської академії мистецтв. наук (rAXH), до складу якого входила бібліотека Музично-теоретичної бібліотеки товариства, частина фондів розформованої Хорової академії (колишня Синодальна школа); в 1928 році була придбана музична колекція співачки А. В. Панаєвої-Карцевої, в 1934 році — бібліотека Г. П. Фіндейзена, в тому ж році бібліотеці була передана частина фондів музею. відділ Бібліотеки АН УРСР (понад 16 примірників рідкісних видань) та ін. У бібліотеці зберігається велика колекція оригінальних рукописів. композиторів та ряд архівних матеріалів передано 000 до Центр. музичний музей. культури ім. М. І. Глінки. Нотний фонд бібліотеки на 1941 р. становив бл. 1971 р., кн.– 520 прим. У 000 році бібліотеці присвоєно ім'я С. І. Танєєва. Бібліотека має відділи, які проводять велику науково-методичну роботу: довідково-бібліографічний відділ рідкісних книг, рукописів та ін.
6) Бібліотека Державного центрального музею музичної культури імені М. І. Глінки в Москві. Він був організований одночасно з музеєм у 1938 р. У 1971 р. бібліотека музею нараховувала (разом з бібліотеками його філій у Музеї-квартирі А. Б. Гольденвейзера та Творчій лабораторії диригентської майстерності ім. Н. С. Голованова) 38 книг з музики російською та іноземними мовами, 859 нотних видань, 59 афіш і програм (переважно з 025-ї пол. 34 ст.), а також бл. 621 газетна вирізка. До складу бібліотеки входять: відділ рідкісних видань (близько 2-х перших видань, складених А. А. Аляб'євим, А. Є. Варламовим, А. Л. Гурильовим, А. С. Даргомижським, Л. Бетховеном та ін.), іменні колекції книг і нот видатних сов. музикознавців і фольклористів (Б. Л. Яворський, Р. І. Грубер, П. А. Ламм, К. В. Квітка, В. М. Бєляєв та ін.), а також книги і ноти з дарчими написами та автографами композиторів і музичних діячів (Д. І. Аракішвілі, А. С. Аренський, Б. Барток, А. П. Бородін, А. К. Глазунов, А. К. Лядов, Н. Я. Мясковський, С. В. Рахманінов, І. Ф. Стравінський, П. І. Чайковський, Ф. Шопен та ін.).
7) Великі фонди нот і книг з музики зосереджені в музичних відомствах Держави. публічна бібліотека ім. М. Є. Салтикова-Щедріна і Держ. бібліотека УРСР ім. В. І. Леніна, а також у Бібліотеці Томського університету (зібрання рідкісних нотних і книжкових видань Строганових XVIII ст.), у Бібліотеці АН УРСР (нотне зібрання фортечної капели К.А. Розумовського), в б -ках музеїв – Історичний музей (зібрання ін. російських церковних співочих книг у крюковій і лінійній нотації), Палацовий музей в Останкіно (фонна бібліотека Шереметевського фортечного т-ра); у Нотницькому видавництві «Музика» (Москва) та ін. Цінні матеріали є в наукових бібліотеках. установ, у т.ч. Наукове дослідження. Інститут театру, музики і кінематографії в Ленінграді; зберігаються книги по нотах і ноти з бібліотеки Н. А. Римського-Корсакова, Е. Ф. Направника, А. І. Сілоті, унікальна колекція нотного друку. вироб. А. Г. Рубінштейн, муз. рукописи та ін., а також матеріали про музику і муз. т-ру в зібранні рукописів і стародрукованих видань сектору джерелознавства інституту (особові фонди і колекції М. І. Глінки, А. П. Бородіна, А. К. Глазунова та ін., в тому числі рукописи композиторів, листування, документи, колекції нотних рукописів). тощо). У 18 році фонд бібліотеки інституту нараховував 1971 книгу російською та іноземними мовами з нот і 41 друкованих нотних видань.
Список використаної літератури: Стасов В., Автографи музикантів в імп. Публічна бібліотека. Статті 1-3, Вітчизняні записки, 1856, кн. 108, 109; також у його Зібранні творів, том. III, СПб., 1894, Бессонов П., Про долю нотних співочих книг, Православний огляд, 1864, кн. V і VI, Смоленський С. В., Загальний нарис історичного і музичного значення співочих рукописів Соловецької бібліотеки і Азбуки співаків Олександра Мезенця, «Православний Собеседник», 1887, II; власний, Про збір російських стародавніх співочих рукописів у Московській синодальній школі церковного співу, «РМГ», 1899, № 3-5, 12-14 Звіт Музично-теоретичної бібліотеки в Москві за перші 4 роки її діяльності. діяльність 1909-1912 рр., No 1, (М., 1913); Римський-Корсаков А. Н., Нотні скарби рукописного відділу Держ. Громадська бібліотека імені М. Є. Салтикова-Щедріна, Л., 1938; Бібліотеки та музеї, в кн. Музичний Л., Л., 1958; Рачкова А.А., Історія кафедри музичного держ. Публічна бібліотека імені М. Є. Салтикова-Щедріна, 1795-1959, в кн. Труди Гос. Публічна бібліотека імені М. Є. Салтикова-Щедріна, вип. VIII (II), (Л., 1960); Наукова музична бібліотека імені С. І. Танєєва. Нарис, М., 1966; Шеффер Т., Черпухова К. Нотні записи Розумовських із фондів ЦНБ УСРР – документ музичної культури України VI ст., у зб. Українське музикознавство, 6, Кіпв, 1971.
Бібліотечна справа: Єдині правила опису творів друку для бібліотечних каталогів, ч. 4, М., 1963, ч. 7, М., 1968; Бібліотечно-бібліографічна класифікація Таблиці для наукових бібліотек. Проблема. XXI, М., 1964; Congrís international des bibliothíques musicales, 1-4, Kassel-Basel, 1951-56, Association internationale des bibliothíques musicales, P, 1955 Merlingen W., Entwurf einer Katalogisierungsvorschrift für wissenschaftliche Bibliotheken (angewendet bei den Musikalien der Universitätsbibliothek Wien), H. - 1, W., 3-1955 Grasberger F., Der Autoren-Katalog der Musikdrucke. (Авторський каталог виданих нот), пер. В. Каннінгема, Франкф. – L. – NY, 56 (про назву паралелі англійською); Бібліотека Конгресу. Музичний відділ. класифікація. Клас M: Музика та книги про музику, Вашингтон, 1957, Асоціація музичної бібліотеки. Кодекс для каталогізації музики та фонозаписів, Китаю, 1957; Az Orszbgos, könyvtargyi tanacs. A zenebüvek kцnyvtari cнmleirбsa, Bdpst, 1958; Hinterhofer G., Katalogisierungvorschrift für Musikalien. (Mit einer Farbensystematik), Munch., (1958).
Загальні роботи: Есдейл А. Національні бібліотеки світу. Їх історія…, Л., 1934; Бертон М. Відомі бібліотеки світу. Їх історія…, Л., 1937; Weiss-Reyscher E., Musikbücherei…, Hamb., 1953; Mс Сolvin LR і Reeves H., Музичні бібліотеки. Включаючи вичерпну бібліографію музичної літератури та вибрану бібліографію музичних партитур, опубл. з 1957..., т. 1-2, Л., 1965 (1 вид., Л., 1937); Пламенац Д., Музичні бібліотеки в Східній Європі, «Нотатки», 1961/62, 11, 19.
Національні бібліотеки. Австрія – Osterreichische Nationalbibliothek. Geschichte. – Bestnd. – Aufgaben, W., 1954,1958, 39 (гл. про музичний відділ, стор. 42-1913). Бельгія та Голландія – Prod' homme JG, Les institutes musicales (bibliothéques et archives) en Belgique et en Hollande, “SIMG”, XV, 14/1 Німеччина – Eitner R., Fürstenau M., Verzeichniss öffentlicher Bibliotheken Deutschlands, “Monatshefte für Musikgeschichte, IV. Jahrg., № 2, 1872, 1946; Zehnjahresbericht der Deutschen Staatsbibliothek 1955-1956, B., 158 (гл. про музичний відділ, стор. 68-1969); Theurich J., Hebenstreit R., Musikbibliotheken und Musikaliensammlungen in der Deutschen Demokratischen Republik, V., 1952. Італія – Pirrotta N., La biblioteche musicali italiane, “Rass. муз.”, 2, Anno XXII, No 123, квіт., с. 29-1903. Сполучені Штати Америки – Sonnesk OG Th., Nordamerikanische Musikbibliotheken, “SIMG”, V, 04/329, S. 35-1946. Франція – Lebeau E., Histoire des collections du département de la musique de la Bibliothique Nationale, P., 1960. Швейцарія – Zehntner H., Musikbibliotheken in der Schweiz, Basel, XNUMX.
І. М. Ямпольський
